Вівторок, 19.03.2024, 11:55
Головна Реєстрація RSS
Вітаю Вас, Гость
Меню сайту
Фото
Хто тут?
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Архів записів
Пошук
наш банер
Польський ліцей
Сьогодні
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
дещо корисне

ПРИДНІПРОВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

Перші поселення на Нікопольщині

Там, де була Микитінська січ, відставний запорізький козак по імені Микита спорудив човни і перевозив людей із одного берега Дніпра на протилежний. Так став діяти Микитин перевіз.Згодом біля Микитиної хати, де він проживав, почали споруджувати свої оселі інші поселенці.
Поступово виникло поселення, де тепер вулиця Дідика в м. Нікополі. Тоді воно називалося містечко Слав’янськ.
  У 1774 році царські російські війська розгромили Турецькі війська і відігнали їх аж до Криму. Але небезпека приходу у наші краї турків залишилася. Для захисту українських земель було вирішено у нашій місцевості створити нові поселення людей. Отож тоді за наказом командуючого Потьомкіна у наш край привели дві сотні солдат. Одну сотню розмістили по той бік Дніпра, де тепер села Кам"янка та Знам"янка, а другу сотню поділили по 50 солдатів і розмістили одну групу на території Новопавлівської кручі, а другу групу де тепер розташоване селище Червоногригорівка.
  Для солдат були споруджені хати-мазанки. Отож 50 хат було споруджено на Новопавлівській кручі біля Запорізького кладовища. Тоді ж, до тих солдатів були доставлені дівчата. Щоб прискорити весілля відставних солдат, один з командирів оголосив наказ хлопцям покласти свої шапки до купи. Взяв палицю, перемішав шапки та запропонував дівчатам вибрати собі одну. Так дівчата вибрали собі наречених. В той же день піп повінчав всі пари , і вже подружжям молоді розходилися по своїх хатах. Так сталося перше поселення -Новопавлівка. Серед тих перших жителів Новопавлівки були в основному чоловіки – росіяни, а жінки-українки їх прізвища були Воробйов, Пашков, Прозоров, Степанов, Храмов, Шев"яков, Сисоєв, Астахов, Борисов, Васильев та інші російські прізвища.У перші роки жителі Новопавлівки займалися землеробством, риболовством.
  Поступово кількість селян зростала і село розширювалося на північ від Дніпра. 3"явилися у селі нові жителі із числа українців : Ляшенко, Бабенко, Ткаченко, Ястреба, 3абуга, Мельник, Пилипенко. Окремим односельцям вдалося розбагатіти, згодом вони стали куркулями, а інші розорялись, ставали бідняками і батраками.
  У XIX сторіччі на півострові річки , між селами Новопавлівка та Червоногригорівка, став проживати відставний офіцер по прізвищу Нечаєв. У його господарстві селяни-наймити вирощували овочі. Одного разу Нечаєв, щоб розширити свої посівні землі пішов на такі хитрощі. Він запросив до свого маєтку селян сіл Новопавлівки і Червоногригорівки. Приготував для них самогон та вареники. При розмові він запропонував віддати йому вільні землі, які знаходилися між їх селами .Але поставив таку умову: кожен із присутніх кине шапку, як дійде до шапки вип"є чарчину горілки та закусить вареником. Погодилися чоловіки. По черзі вони кидали шапки, пили горілку та їли вареники. Та так розохотилися, все кидали та кидали шапку. Так і дісталася за чверть горілки та макітру вареників велика площа землі Нечаеву.
Деякі селяни наприкінці XIX та на початку XX століття займали для себе вільні землі, де утворювались хутори у степах.Кожен хутір мав свою назву: Лиман, Собачівка, Стрілка, Довгалівка та інші. А називали їх так люди з різних причин.
Історія заснування сіл Мусіївка, Придніпровське та Кам"янське
  В 1905 році на березі річки Черва поселився селянин по прізвищу Мусій. Річка була багата на рибу. Водилися в ній величезних розмірів соми, щуки, коропи, лящі та іншІ.Селянин рибу солив, вялив та возив на ярмарок до м.Нікополя. Поступово до нього приєднувалися інші селяни, обживалися на новому місці. Займалися землеробством, риболовством, а деякі працювали на родовищі граніту. Поселення взяло назву Мусіївка, іменем першого поселенця. Його донька ще й зараз проживає на околиці села, в збудованій батьком хатинці. До цього часу більшість мешканців села займається риболовством. Перша вулиця, на якій жив дід Мусій, вже в радянські часи була названа Ульянівська. Саме на цій вулиці проживають найстаріші люди села. Розбудовувалось село поступово, деякі вулиці з"явилися лише декілька десятиліть тому. Всього їх на сьогоднішній день - 8. Село не має базового підприємства. Воно розташоване на побережжі Каховського водосховища. Мешканці села працюють на Новопавлівському гранітному кар"єрі, "ДП "Агро-Аврора", на підприємствах, організаціях м. Нікополя, ближніх сіл Придніпровське та Кам"янське, що роз"єднує їх залізнична колія та річка Кам"янка. Село Має сучасний вигляд. Газифіковано в 1981 році .Продовжує розростатись.З"являються нові вулиці - з1990 року: з 1986 року: 40 років Перемоги, ім.І.Сірка, Прибережна, Вишнева, Каштанова.
  Коли діяв перевіз Микити через Дніпро, один селянин по прізвищу Довгаль, організував свою переправу на човнах через Дніпро.Отож від того прізвища і стало називатись село Довгалівка.Пізніше біля хати Довгаля стали з"являтися будівлі, так званих вільних матросів, які були в резерві царського російського військового флоту .Йшли роки,з"являлися нові села на побережжі річки Дніпро та його притоках: Лапинка Сулицьке, Олексіївка, Капулівка, Покровське, Шолохове.Зростало містечко Нікополь, яке до революції 1917 року вважалося кулацьким.Великого значення для розвитку промисловості, мали копальні по добутку Марганця, граніта, а також будівництво залізниці, яка стала діяти у 1903 році, а на станції Нікополь утворилось паровозне депо.
З цього часу "кустарним" методом добувався граніт.Його родовища були відкриті ще в ХУІ ст. за 7 км. від м.Нікополя.Якраз в ті часи запорізький козак Микита Циган збудував з місцевого каміння причал для перевезення зерна через Дніпро.Коли він будував причал,щоб перевизити зерно з правого на лівий берег Дніпра, йому необхідно було укріпити під"їзди.Так і знайшов він кам"яні "голови'\Вони підносилися на схилі, вимиті водами бурхливої річки Кам"янки. Микита розводив вогнище,накаляв каміння, а потім лив на нього воду .Коли камяння тріскалося, в хід пускав кайло та лом. Подріблений бут перевозили до причалу возом, запрягаючи в нього дві пари круторогих волів.Анатологічним методом діяв і поміщик Нечаєв.А в середині XIX ст. поміщик Нечаев використовував граніт для фундаменту церкви,яку він збудував в м.Нікополі.".В 1902 році, назву кар"єру було надано Новопавлівський, від назви найближчого поселення Новопавлівка. В 1928 році регулярне добування граніта було розпочато трестом "Укрбуд".Граніт використовували для дорожнього та промислового будівництва м.Нікополя та частково вивозили за його межі. Цього ж року його розпочали використовувати для будівництва залізничної колії Запоріжжя-Кривий Ріг та будівництва виробничих корпусів Південнотрубного заводу та Машинобудівного заводу ім.Леніна.
В 1930 році експлуатацію родовища розпочав трест "Нікопольбуд".В період Німецько-фашистської окупації все кар"єрне господарство було зруйновано та знищено. І тільки в 1946 році спорудження кар"єру(кам"яно-роздріблювальний завод, бункерна естакада) були відбудовані.Добування каміння проводилось за допомогою мілкого пневматичного буріння та підривних робіт .Роботи проводились на одному робочому горизонті..Видобуваний граніт вручну грузили в копелавські вагонетки місткістю 0,5 м.куб.та відкочували їх до 3-х однокінцевих підйомників по яким ці вагонетки подавались на рівень приймальної
площадки дробильного заводу. З 1949 року на розробці родовища граніту працювали ув"язнені,які відбували покарання за скоєні злочини.Проживали вони спочатку в палатках.Поступово ними були збудовані з чистого граніту 2 бараки -карцери для проживання , столова, один житловий цегляний будинок для адміністрації лагеря. До вересня місяця 1952 року ув"язнені працювали на кар"єрі.Вже пізніше бараки та будинок адміністрації були реконструйовані під житлові будинки № 1,2 та 3, а приміщення столови під клуб.
1953 рік.Починається створення Каховського водойщима.Гинуть вікові плавні з їхньою неповторною флорою та фауною.Гине Дніпро.Заливається водою знаменитий Великий Луг,оспіваний запорізькими козаками.Ліва частина села Новопавлівки ,за проектом ,підлягає затопленню.Покидають люди свої оселі,землі.Працюючі на Новопавлівському кар"єрі, будують хати поблизу кар"єру , утворилося село Кам"янське. Одночасно будувались чотири вулиці,які мали назву "Паралельна", так і називали їх "Паралельна-1", "Паралельна-2" і т.д.Перша "Паралельна" вже пізніше була названа Дніпропетровська.До 1962 року село відносилось до Менжинської сільської ради.Троє із в"язнів,після відбуття терміну покарання, повертаються на проживання та роботу в село.За період розроблення родовища Новопавлівський гранітний кар"єр переходив від одного підпорядкування до іншого, а в листопаді 1955 року став самостійним підприємством.З введенням в експлуатацію кам"яно-роздріблювального заводу №1 потужність кар"єру зросла з 100 до 800 м.куб. граніта за одну зміну. В цьому ж році була здан магазин, пошта , в експлуатацію збудована восимирічна школа, до цього часу діти навчалится в одній із хат жителів села.
В зв"язку з будівництвом Каховської гідроелектростанції промислові та житлові об"єкти міст Нікополь, Марганець та Орджонікідзе необхідно було захистити дамбами від затоплення, і вся продукція Новопавлівського гранітного кар"єру направлялась на їх спорудження.
В кінці 1953 року в селі відкривається дитячі ясла, завідувала ними Проценко Олена Петрівна.Дитячі ясла відвідувало 25 дітей,віком від 2-х місяців до 7 років. В 1957 році відкривається дитячий садок і дитячі ясла, відвідують діти віком до 4-х років.Всього було 10 чоловік обслуговуючого персоналу.З дітьми працювали люди з медичною освітою. В 1964 році дитячі ясла і дитячий садок об"єднуються.Завідуючою стає Міхнюк Віра Яківна.Кількість дітей в селі збільшується.Це примусило відкрити ще 2 садкові групи- молодшу і середню.Вони розмістилися в житловому будинку №З.В 1966 році при допомозі адміністрації Новопавлівського гранітного кар"єру було збудовано приміщення для ясельної групи та в 1976 році вже типове приміщення на 50 місць.Відвідувало вікові групи -підготовчої та старшої 60 дітей.
В 1962 році відкрито Кам"янський ФАП. Для надання медичної допомоги населенню.Призначено завідуючим Коваль Віктора Олексійовича,який пропрацював на займаній посаді до 1999 року.
В 1971 році на кар"єрі здано в експлуатацію кам"яно-роздріблювальний завод №2.Рекордний рівень виробництва щебня був досягнутий в 1989 році.Він складав 12831,8 тис.м.куб.Село продовжувало розростатись, з"являлися нові багатоповерхові будинки, індивідуальні житлові.
В 1994 році збудована нова сучасна загальноосвітня школа на 700 місць.
В складній ситуації перебував кар"єр в 1991 році .В листопаді 1996 року державне підприємство стало акціонерним товариством.Кризові явища, які відбувалися в промисловості,будівництві та взагалом в економіці України, відбилися на життєдіяльності ВАТ "Новопавлівський гранітний кар"єр" - до 2000 року підприємство було на грані банкрутства.Але після виборів нового правління, та в результаті кардинальних мір,які були прийняті в цілях відродження кар"єру, головою спостережної ради В.М.Ченським та головою правління кандидатом технічних наук А.Г.Саакяном, виробництво продукції знову набирало темпи.
Підвищений попит на продукцію кар"єру пояснюється її високою якістю.По санітарно-радіаційним характеристикам вона відповідає першій будівельниій групі.При визначені якості показників продукції кар"єру важливу роль відіграє той факт, що вся вона промивається водоюРезультатом правильності вибраного керівництвом курсу - є вручення підприємству в 2001 році нагороди тісячоліття-Золотого призу Європи" За якість".Славиться підприємство трудовими династіями, мешканцями села Кам"янське: Кіщик, Зуєви, Забуги, Крючек,Доброродні, Огієнки, Овдієнко ,. Прозорови та багато інших .
Минуле людини береться до уваги лише тоді,коли воно має продовження.Тільки тоді прожиті літа відчуваються ,як крила,коли живеш справжнім людським життям,віддаєш себе світові щедро і сповна."У кожного своя доля і свій шлях"- писав поет Шевченко.Тяжка доля уже з дитинства склалася у нашого земляка-жителя села Кам"янське, ветерана війни, праці, педагогаДсторика-краєзнавця, автора багатьох книг Грибовського Володимира Григоровича.
З чотирнадцяти років, з травня 1942 року він уже був на фронті. Випробуючи біль гіідступу від крутих берегів Донця до бурного Терека в передгір"ї Кавказу, він відчув і радість перемоги під Моздоком, розмотував лінію зв"язку від СП до КП ( від спостережного пункту до командного), в плавнях Кубані, звільнуючи Тамань, Керч.
Поранення, контузія, госпіталь знову служба в Радянській Армії і після війни 1948 року," був списаний підчисту " інвалідом війні у віці двадцяти років.Але життя не списало.Вижив.Навчався, трудився, навчав інших.Рука тягнулася до пера.
На Нікопольщині Володимир Григорович прожив більше 35 років.З 1968 року він очолив Нікопольску районну організацію Охорони пам"ятників.Працював в архівах, в наукових експедиціях, зустрічі з цікавими людьми дали йому можливість видати історико-краєзнавчий нарис "Біля моря Каховського", в 1996 році вийшов поетичний збірник "З криниці пам"яті" ,п"єса "Вони не скорились",присвячена Покровським підпільникам в роки війни.На сторінках місцевих газет друкувались його вірші, статті, нариси про історію рідного краю.Він був засновником музею колгоспу "Аврора". Розпочату ним справу продовжує його син Грибовський Владислав Володимирович.
 шахтарям,зализничникам і селянам про марксистські ідеї.У період виходу газети "Іскра" революціонери доставляли газету на Нікопольщину і читали їх робітникам та селянам.
У жовтні 1920 року була повністю встановлена Радянська влада на Нікопольщині. Уже в зимовий період 1920-1921 років у селі Новопавлівка стали діяти комсомольська організаціяПершими комсомольцями були Юхно Юхим, Чухаленко Юхим, Федоров Олексій, Ляшенко Микита, Воробйов Яків, Овдієнко Федір.
1922 рік. Закінчилася громадянська війна.3емля чекала своїх господарів.Біднота та малоземельні селяни стали добровільно об"єднуватись в невеликі колективи по спільній обробці землі (СОЗ І).Кілька селян з Новопавлівки та Довгалівки створили перші сільгоспартілі "Червоний хлібороб","Незаможник", "Орач", "Зелена долина", ім.Шевченка та інші.Вони одержали землю колишнього відомого землевласника Нечаєва.Найбільше сильною та активною була артіль "Незаможник"- у майбутньому "Аврора'М.О. Ткаченко (один з організаторів СОЗ Ів) пізніше писав у своїй книзі "Супряга": "Восени 1922 року в колишньому Нікопольському повіті на Катеринославщині 57 бідняцьких господарств мали 35 корів і ні однієї коняки.Вони організувалисися в артіль "Незаможник", запрягали корів і посіяли 250 десятин озимини, яка у 1923 році дала врожай 80 пудів з десятини...І вже в цьому році була нагороджена Перехідним Червоним Прапором ВУЦКВ ( уряду України)."
1929 рік- рік початок масової колективізації.На базі артілі утворюються великі господарства-колгоспи.На загальних зборах "Незаможника", весною 1930 року, колишній матрос Данило Бутько запропонував перемейнування колгоспу на честь легендарного крейсера "Аврора".Морякам "Аврори" надіслана вітальна телеграма.З того часу почалася дружба двох колективів-морської і "сухопутної "Аврор"...
Колективізація проходила у складних умовах.Заможні селяни відмовлялися від колгоспів.їх "розкулькулювали",арештовували і відправляли сім"ями до Сибіру.Серед них були Пастухов Федір та його син Гаврило, Іваг Гармаш, Сергій Ступак, Федір Сарана, Шпонька та інші.Пережили й страшений голодомор 1933 року .Процес колективізації значно послабив сільськогосподарське виробництво.Колгоспи були вигідні державі, бо закупні ціни на продукцію були дуже низькими.На кожен двір накладалися податки.Значна частина селян не витримала тиску, пішла у мцсто на будівництво трубного заводу, або на "Дніпробуд".
Не дивлячись на труднощі, колгоспи міцніли.Держава допомогала через утворені у 1929 р. МТС.Нікопольска МТС забезпечувала колгоспи технікою, готувала кадри механізаторів.Перший випуск трактористів відбувся у 1930 році, серед них був і наш колгоспник -земляк Андрій Зуєв, який в майбутньому стане відомим на Україні бригадиром.
На початку тридцятих років слава про трудові діла тодішньої сільгоспартілі "Аврора" далеко полинула за межі Нікопольщини.Про Довгалівку, де знаходівся колгосп, та й про саму артіль все частіше згадувалось на сторінках газет.Тож і не дивно, що це господарство привертало увагу не тільки сільськогосподарських чспеціалістів, котрі приїздили сюди, щоб запозичити досвід, але й літераторів і мимтців, які прагнули оспівати діяння знаменитої сільгоспартілі.
Познайомитися ближче з прославленим колгоспом, з його людьми- таку мету поставила перед собою бригоада письменників і митців з журналу "Всесвіт".До артілі з Києва прибули прозаїк Павло Лісовий , поет Михайло Бірюков, композитор Костянтин Богуславський і фотокореспондент Євген Аукштікальніс.Зустрічі з хліборобами збагатили художню палітру майстрів слова, музики, фотографії.
Через деякий час після цих зустрічей з ніковольськими хліборобами Михайло Бірюков опублікував у журналі "Всесвіт" розгорнутий нарис "Аврора", в якому розповідалось про народження і становлення колективного господарства на півдні України.А ще раніше, у дні перебування в колгоспі ,Михайло Бірюков та композитор Костянтин Богуславський створили пісню "Веселий край", присвячену сільгоспартілі "Аврора".
Ось слова цієї пісні: Ген-ген лягли лани "Аврори". Озима в руна вже пішла, Веселий край, степи просторі-Колгоспна доля замашна. Оремо ловко, добре сієм, Пісень завзяття б"є луна. Оремо, сієм колективно, Ще й на колгоспівських ланах. Шумлять снопи,гудуть мотори, Здали державі, є й собі.
Молотить весело "Аврора", В цей рік - багаті трудодні. Сміється сонце,сяють зорі, Струною ліг широкий шлях. Веселий край, лани **Аврори",-Колгоспна доля замашна. Роками не сходила з репертуару колгоспної художньої самодіяльності ця пісня.Вона звучала вечорами на вулицях, де збиралася та гуляла молодь Довгалівки.
У передвоєні роки скрізь панував трудовий ентузіазм, особливо серед молоді.Передовики нагороджувалися орденами, або цінними подарунками.Колгосп був тричі учасником ВДНГ у Москві.
1941 рік. Почалася війна.Відбувається евакуація колгоспного майна скотини в Калмикію.Це був жахливий шлях.Просувалися тільки вночі, бо ворожі літаки розстрілювали гурти.Хто з біженців потрапив у полон, хто загинув у дорозі, хто пішов на фронт.Не багато повернулося з них додому .Жах війни, розруху,голод,холод все витримали наші попередники.Колгосп розтягли, зруйнували.Поля були заміновані.З великою радістю чекали своїх визводителів.Вони прийшли 8 лютого 1944 року.На третій день вже відбулися колгоспні збори.Обирали прапвління колгоспу.
У довоєнні та післявоєнні роки у с.Новопавлівка та с.Довгалівка крім "Аврори", існували колгоспи ім.Ворошилова та "Кагановича".які пізніше об"єдналися з "Авророю".
На підвищеному полі в 1953 році починається забудова села Придніпровське.А люди довго називали його "Нехотіловка". З великою неохотою переселялися із затоплених Каховським рукотворним морем вулиць Новопавлівки в степ,який тільки й прикрашали,що скіфські кургани.До речі,один з них знаходиться на місці,де стоїть сучвсна контора господарства.Першою вулицею в селі стала вул.Дніпростроївська .В нове село переносяться садиби колгоспів ім.Кагановича, та ім.Ворошилова,які об"єднуються в один колгос "Придніпровський", а колгосп "Аврора" приєднує колгосп ім.Чкалова, що залишався на старому подвір"Ї.І тільки в 1959 р.з"єднується з Придніпровським".Об"єднаний колгосп "Придніпровський " взяв назву -"Аврора" (з 1982 р.-імені Крейсера "Аврора")..Робочих рук не вистачало,працювали в основному люди похилого віку,молодь віддавала перевагу металургійним заводам.Доводилося запрошувати на роботу селян із західних областей України.Більшість іх так і залишилася в Придніпровському,створивши свої сім"ї,народивши дітей. В 1957 році заснований Придніпровський фельдшерсько-акушерський пункт,Першою завідуючою Паршина Тамара Михайлівна.ФАП займан лише одну кімнату .В 1961 році ФАЛ перевели в нове приміщення.
У 1959 р. після реорганізації Нікопольської МТС, утворюються рільничі бригади: №1-бригадир Бабич М.П., №2 -Зуєв А.А., №3-Сандул І.С.ГГ'ятидесяті роки, це роки нового організаційного періоду, роки новобудов колгоспу, це пошуки спеціалізації та інтенсифікації виробництва.В той час вирощували бавовнник,виноград,, розводили шовкунів,займалися бджолярством, птахарством,вівчарством,сіяли хліб, садили городину.В "Аврорі" вирощували найбільші в районі врожаї.До села Придніпровського почали охоче їхати люди.Заяви щодо прийняття в члени колгоспу розглядалися на засіданні партійного бюро.
Напочатку шестидесятих років колгосп спеціалізується на по виробництву м"яса,молока.Широкого розмаху набирає меліорація під керівництвом Середняка М.А., це дало можливість значно підвищити врожайність.Велику науково-дослідницьку роботу проводила агрономічна служба під керівництвом Заслуженого агронома України Василя Михайловича Виноходова.
Якось тодішній голова колгоспу Іван Толошний викликав уже заступника голови господарства,секретаря партійної організації Василя
Виноходова і поставив перед ним завдання: впродовж року збудувапти для односельців клуб.Василь Михайлович ліс дістав аж у Калінінській області,саман для перестінок робили на масці.Через рік село прикрасив новенький клуб.Беручи участь в художній самодіяльності,проводячи колгоспні вечори відпочинку,люди не забували пор'дякувати йому, Василю. Михайловичу.
6 жовтня 2006 року Василь Михайлович пішов з життя.Він був визнанною людиною на селі.Хоча і на його трудовому шляху, ( через його ж таки принциповість) часто-густо зростав колючий терен.Проте подяк було більше- за звитягу,відданність справі та стійку громадську мораль.Цього Василь Михайлович вчив не лише своїх дітей , а й молодь села.Багато його учнів знайшли гідну стежку в житті.Сімнадцятирічним дівчиськом прийшла до нього Марія Прокопенко,яка до цього часу працює в господарстві агрономом.Олексій Стаценко вже сам став керівником господарства-очолює ТОВ "Придніпровський".! скільки їх таких хто завдячує Василю Михайловичу Виноходову своєю долею.Бувши на заслуженному відпочинку він продовжував вести активну громадськуц діяльність-очолював раду ветеранів Придніпровської сільської ради.
Тепер уже його син Анатолій Васильович- - став провідним спеціалістом у господарстві, авторитетною на селі людиною.То також талант зберегти в собі все краще, що дали батьки.
Після Івана Толошного колгосп очолив Василь Пахомовський,при якому в "Аврорі" активно розвивалася нова на той час галузь тваринництва -промислове свинарство.У власніть колгоспу перейшов і міжколгоснпний свиновідгодівельний комплекс.
За високі показники по виробництву молока та м"яса колгосп у 1966 році був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.Пізніше голова колгоспу В.І.Пахомовський та оператор СОК М.В.Семенова удостоєні звання-Героя Соціалістичної праці.
У створені кормової бази велика заслуга належить бригадирам рільничих бригад Г.М.Долі,В.М.Смірнову та їх помічникам Кавалеру В.Л. та Овдієнко М.І.
В 1965 році в селі збудовано за кошти "Аврори" дитячий садок. До дитячого садка дітей , з різних виробничих підрозділів підвозив, автобус.
Ясла-садок працював цілодобово.
1 листопада 1966 року - історична дата для жителів Придніпровська.
В селі з'явилась нова красуня - десятилітка, яка
започаткувала навчання сільської молоді.
Кошти колгоспу "Аврора" та наполеглива турбота керівників-
однодумців: Пахомовського В.І. - голови колгоспу "Аврора", КікотьМ.В.
- заступника голови райвиконкому, Передерій В.І. - завідувача райво,
Дробот М.Т. - голови Придніпровської сільської ради сприяли швидкому будівництву школи.
Минуло чотири десятиліття... Малиновий дзвоник та гомін школярів в коридорах школи - це найвища оцінка турботі людей і вдячність від прийдешніх поколінь.
Творчість та енергію педагогічного колективу надихав на прекрасні здобутки її перший директор Турченко М.І. Естафету свого попередника підхопив і продовжує молодий, енергійний випускник школи Ю.В.Кавалер. Кістяк молодого педагогічного колективу Придніпровської СЗОШ на 51% складають колишні випускники школи.
За час функціонування школи з її стін випущено 974 випускники. З них із золотою медаллю - 35, срібною медаллю - 15. Закінчило ВНЗ -314 випускників, більшість технікуми таПТУ.
В 1977 році за кошти колгоспу розпочалося будівництво котеджів для колгоспників по вул.Механізаторів.
1980 рік пішов з життя Пахомовський В.І.Це була чуйна людина,вмілий організатор, вихователь і випробувач,Герой Соціалістичної праці,3аслужений працівник сільського господарства. В 1982 році його іменем названа одна з вулиць села.
В 1980 році головою колгоспу обирається головний інженер В.О.Меньшов-людина з великими організаторськими здібностями.У 1990 році він обирається депутатом Верховної Ради України.Індустріалізація сільськогосподарського виробництва,зміцнення економіки колгоспу, підвищення добробуту трудівників,надальший благоустрій села-характерна риса діяльності правління колгоспу , а тепер агроформування "ДП Агро-Аврора" під керівництвом А.І.Помазанського. За весь час діяльності колгосп був флагманом у виробництві сільськогосподарської продукції.Славилось І славиться господарство своїми трудівниками.Троє аврорівців були удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці,дев"ять колгоспників нагороджені Орденами Леніна. Вісім чоловік нагороджено Орденами Жовтневої Революції,тридцять вісім аврорівців є кавалерами Ордену Трудового Червоного Прапору. Вшанованими людьми та прикладом для молоді є: Герой Соціалістичної Праці Семенова М.В.,кавалер Ордена Леніна,відомий на всю державу дояр ДЯДЮРА Г.І., механізатори : Янковий М,Т.,Орловський П.І., З них, генеральний директор ДП"Агро-Аврора" Помазанський Андрій Іванович,який нагороджений .Орденами трудового Червоного прапора,( 1973р.), .Знак Пошани-(1981р),Дружби народнів-(1986р)., Жовтневої революції-(1991р.), Знак пошани міністерства аграрної політики-(2001), За заслуги II -(2001р.) та III (1998) ступені, Відзнака голови облдержадміністрації "За розвиток регіону" (2000), Міжнародна нагорода "Золотий меркурій" (2005 р.,) "" ТОП -Менеджер"-2005р., Орден Сократа-(2005 р.,) За заслуги І ступеня -(2006р).
За весь період існування сільськогосподарського підприємства ,селяни на практиці довели силу колективної праці.Господарство збережено.Воно йшло завжди в перших рядах новаторів та раціоналізаторів.Тісна дружба з науковцями дозволяє аврорівцям упевнено дивитися в застрашній день.
Людський фактор у рентабельності кожної із галузей-вочевидь.Люди прагнуть до кращого життя.
У тісних зв"язках працють базові підприємства "Аврора" та Новопавлівський гранітний кар"єр з Придніпровською сільською радою щодо соціально-економічного розвитку територіальної громади , підвищення добробуту її мешканців.Стрункі зелені вулиці всі заасфальтовані, чепурні добротні будинки не схожі один на одного всі газифіковані, та побудовані з смаком господарства в стилі неповторної народної архітектури.Назва прерших вулиць -Дніпростроївська, Каховська( село Придніпровське), Дніпропетровська, Набережна ( с.Кам"янське) , Ульянівська ,Підстепна( с.Мусіївка) - це данина історії.Села мають свої традиції.Щороку в золото-багряді дні найбагатшої пори року-осені- традиційно відзначається День села В 1987 році на святкування Дня села були запрошені Народні артисти України Д.Гнатюк та А.Литвинов.На святі Дня села в 1987 року урочисто була відкрита пам'ятна дошка до Дня заснування села Придніпровське.

Відображення соціально-демографічної характеристики територіальної громади \статистичиі дані\ станом на 01.01.2009 рік
- загальна чисельність населення - 5608 чол.
- С.Придніпровське -2415 чол.
- С.Мусіївка - 623 чол.
- С.Кам"янське- 2570 чол.
Адміністративно-територіальний устрій
- кількість сіл: село Придніпровське,Мусіївка,Кам"янське
- загальна площа-3 81 га,
- віддаленість від районного центру- 8 км.
Об"єкти соціальної інфраструктури населених пунктів::
Село Придніпровське:
Продовольчі магазини- З
Продовольчі кіоски - 7
Громадське харчування\кафе,бар, ресторан)-5
Село Мусіївка:
Продовольчі магазини-2
Кафе -1
Село Ким "ямське:
Продовольчі магазини: 6 Громадське харчування \кафе,бар,ресторан\ -4 Придніпровська та Кам"янська сільські бібліотеки; Перукарні -2
Майстерня по ремонту та пошиву одягу -1 Комунальні підприємтва :
Село Кам"янське -КП "Граніт" Село Придніпровське -КП "Обрій"
Поштові відділення в селах Придніпровське та с.Кам"янське Відділення Ощадбанку № 7898 в селах Придніпровське та Кам"янське Відділення АТС в селах Придніпровське та Кам"янське

Підвищення життєвого рівня населення сіл ПРридніпровське,Кам"янське та Мусіївка припинення негативних процесів у соціальній сфері села,досягнення позитивних зрушень у забезпечені життєдіяльності сільського населення це основні принципи роботи сільської ради, керівників підприємств та організацій розташованих на її території.
Визначені та втілюєтья в життя основні шляхи реалізації затверджених цільових Програм:
- збільшення зайнятості сільського населення в сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-правових форм та особистих підсобних господарствах за рахунок нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, її первинної переробки і збереження, поширення на території сільської ради практики урізноманітнення видів господарської діяльності.
- Забезпечення ефективного використання трудових ресурсів і робочого часу
- Зупинення закриття,а також відновлення відкриття нових закладів
соціально-культурного призначення в населенних пунктах.
Пріоритетними напрямками поліпшення умов соціально-культурного обслуговування сільського населення є: -сфера освіти -сфера охорони здоров"я -сфера культури
-сфера фізичної культури і спорту
-сфера торгівельного та побутового обслуговування
-житлово-комунальне і дорожнє господарство.
Заклади та установи всих вищеперечисленних
соціальних сфер функціонують на території сільської ради.


Матеріали підготувала

Секретар Придніпровської сільської ради Л.Ф.Щербина 2009р.