Неділя, 11.12.2016, 13:55
Головна Реєстрація RSS
Вітаю Вас, Гость
Меню сайту
Фото
Опитування
Як ви ставитеся до введення шкільної форми?
Всього відповідей: 67
Хто тут?
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Архів записів
Пошук
Ми в соцмережах
наш банер
Польський ліцей
Сьогодні
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
дещо корисне
Міні-чат

 

Перше листопада 1966 року відкрило нову сторінку в житті освітян та жителів села Придніпровського. В селі з’явилася нова красуня – десятилітка, яка започаткувала навчання сільської молоді.

Стільки сил, енергії вклали в будівництво нової школи колишній голова с/р Дробот Павло Трохимович, голова колгоспу ім. Крейсера Аврора Пахомовський Василь Ісакович, заступник голови райвиконкому Кікоть Михайло Васильович, завідувач райво Передерій Володимир Іванович.

Оббиваючи пороги різних відомств, долаючи перепони бюрократизму все-таки досягли, що в центрі села виросла красива споруда з червоної цегли як вічний пам’ятник всім, хто її будував на радість прийдешнім поколінням.

Школа була побудована на кошти колгоспу „Аврора” та завдяки турботі, наполегливості колишнього голови колгоспу Пахомовського В. І.

 

                       

Перший педагогічний колектив приклав багато зусиль, щоб естетично оформити приміщення, подвір’я, створити умови для навчання дітей, хто писав перші сторінки історії нашої школи.

Першим директором школи був Турченко Микола Іванович. Разом з ним працювали педагогічні працівники, які віддали своє серце і душу вихованцям.

Це:

Мальчев Олександр Семенович,

Науменко Павло Семенович,

Швець Софія Григорівна,

Руденко Надія Назарівна,

Антонова Катерина Григорівна,

Мальчева Луїза Олександрівна,

Сухомлин Петро Федорович,

Кравченко Галина Юхимівна,

Яцун  Микола Михайлович та інші.

Шашкова  Світлана Григорівна

Щербаченко Майя Гаврилівна

Шарф Марія Вереміївна

Горєлік Олександра Прокопівна

Колісник Галина Конівна

Пастухова Віра Павлівна

Смірнова Ніна Іллівна

Харіна Ганна Миколаївна

Оксьон Валентина Антонівна                           

 

             Для  багатьох  випускників   вузенька  стежка,  що  йшла  до  школи, стала  широкою  дорогою, а  декого  вона  привела  знову  до  рідної  школи, але  вже  не  як  учнів,  а  як  вчителів. Важливо  й  те,  що  сьогодні, колишня  учениця  Онищенко Анжела Павлівна,  очолює  чисельний  педагогічний  колектив. 52%   педагогічного  колективу    складають  колишні  учні  нашої  школи.

   Протягом 43 років школа набувала нового вигляду. Влітку 2004 року при допомозі народного депутата Віктора Васильовича Драчевського були встановлені нові вікна європейського стандарту. В класних приміщеннях стало тепло і затишно.

27  вчителів, які  на даний   час  працюють  в  школі, це  згуртований педагогічний  колектив  однодумців,  який  працює  в  постійному  пошуку та   втіленні в життя передового досвіду науковців. Значну увагу приділяє науково-методичній роботі, варіативності навчання, застосування інноваційних технологій, добре розуміючи, що лише так можна досягти певних результатів, виховати всебічно розвинену особистість.

    43 роки – як же  швидко вони промайнули, дійсно, як птахи над полями, пролетіли, але як прекрасно, що кожен із нас при бажанні в будь-який час, може прийти до рідної школи і хоч на коротку мить повернутися  в незабутні шкільні роки, в роки свого дитинства, знову згадати шкільний дзвінок, шкільний урок, шкільного вчителя.

        Перший директор

20-річним юнаком в ту далеку повоєнну лиху годину  зайшов він вперше в клас і зразу полюбили його учні, а Микола зрозумів: діти – це його покликання. Йшли роки, мудрішав юнак, став досвідченим педагогом. І ось 20 серпня 1966 року йому виповнилося 40. Ювілей. І , як дарунок долі, призначення на посаду директором  нової школи. Так, 21 серпня 1966 року, Турченко Микола Іванович переступив поріг Придніпровської середньої школи як перший її директор.     

Перший педагогічний колектив. Згадаймо сьогодні їх, хто першими переступили поріг  нової школи, як вчителі, хто стільки зусиль приклав, щоб естетично оформити приміщення, подвір’я, створити умови для навчання дітей, хо писав перші сторінки історії нашої школи.  Були серед колективу досвідчені педагоги, але 50% - це молодь, але їх об’єднувала одна мета: з новобудови створити школу-сад. Працювали самовіддано, з ентузіазмом, не заради заробітної плати, а заради дітей. І школа розквітла, забуяла зеленню, квітами,  особливо трояндами, висадженими деревами, як вишневий сад.

Високим званням „Відмінник народної освіти України відзначено:

Колісник Галину Кононівну

Нагернюк Юлію Іванівну

Полив’яну Лідію Іванівну

Боришполець Катерину Дмитрівну

Федоришину Лідію Федорівну

Матюк Наталю Григорівну

 Безупинний плин життя. Ніби так недавно протопталася стежка до шкільного  порогу, а вже зараз важко відійти далеко від дому: ніби так недавно водили хороводи з дітьми на шкільному подвір’ї, ходили в походи, возили на екскурсію, вчили пісні і таночки, а відтепер приходять до школи як в гості. За 40 років пішли на заслужений відпочинок 26 відданих до самопожертви педагогів.

  Про життя кожного з них можна писати романи, їхнє життя опалене війною. Скільки всього випало на їхню долю: радість і сум, щастя перемог і гіркота втрат, але вони вистояли, вижили, самовіддано працювали і лишилися людьми з великої букви, бо їхнє життя – це любов, любов до дітей, яким вони віддали серця і душі, і своє здоров’я.  Кожен з них закладав в дитячих серцях доброту, чесність, людяність, працьовитість, любов до рідного краю, до Батьківщини.

        43 роки тому 1 вересня 1966 року  дзвінок сповістив про відкриття нової школи і про початок першого навчального року в Придніпровській середній школі і тримало його тоді в руках ось таке ніжне, тендітне дівчатко і звали його Наталка, Малишко Наташа нині Борисова Наталя Григорівна.

А ось такий був наш 43-ій перший дзвінок.

«Життя прожити – не поле перейти», - говорить народна мудрість. Не завжди складається, так як думається.  Інколи життя робить такі повороти, такі віражі, що важко втриматися в сідлі. Та тим і прекрасне воно – життя наше, що передбачити   його не можливо. За 43 роки в школі плідно і довго працювало багато прекрасних педагогів. На превеликий жаль, не судилося їм до пенсії залишатися разом з нами, але вони  теж вписали свої яскраві сторінки в історію нашої школи.

Дійсно вузенька стежка широкою дорогою стала, а  багатьох наших учнів ця широка дорога знову привела до рідної школи, але вже не як учнів, а як вчителів: 51%   педагогічного  колективу    складають  колишні  учні  нашої  школи.

Чому ми навчаємо в школі? Читати, писати і, звісно, рахувати. Давайте підрахуємо, за 43 роки нашу школу закінчило понад 1000 учнів. З них із золотою медаллю 38 учнів. Із срібною 17 учнів. Багато закінчили вузи, технікуми, працюють на благо рідної держави.

Колісник Галина Кононівні. Все тепло і ласку віддавала дітям, бо сама цього в свій час не звідала, як могла, намагалася скрасити повоєнне дитинство, ось тоді і вирішила, що на землі немає кращої професії, ніж вчитель. Любов до дітей та школи унаслідувала дочка Марченко Тетяна Якимівна та онуки – Максим та Антон, які продовжують справу   матері та бабусі. Династії – 60 років.

                              

Немає нічого особливого в біографії Білоконь Ніни Тарасівни. Звичайний вчитель, бібліотекар, за плечима 25 річний педагогічний стаж роботи. Розмірковувати, переживати радощі праці і пишатися створеним, творити красу і радість для дітей навчила і свою доньку теперішнього директора школи Онищенко Анжелу Павлівну.

   Послідовницею і справи своєї матері стала і Мазур Вікторія Сергіївна. Мати, Яковенко Валентина Григорівна, вчитель початкових класів, 36 років віддавала серце і душу малечі.

Понад 40 років  живе, процвітає і  оновлюється рідна наша школа завдяки не тільки турботі Нікопольської районної державної адміністрації, Нікопольської районної  ради та відділу освіти, а  й наших добрих друзів: ДП „Агро-Аврора” на чолі з генеральним директором Помазанським Андрієм Івановичем, державної сортодільниці - керівник Базілєв Сергій Петрович, Придніпровської сільської ради, яку очолює випускник 1990 року Прокопенко Олександр Анатолійович  та місцевих підприємців (Сухіна О.І., Матюк О.І., Кушніров С.Б., Касянюк І.І.)

Рідна школо, всі твої учні, де б не були, люблять тебе і несуть в своїх серцях золоті зерна, посіяні тобою.