Ідея соборності бере свій початок від об’єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві, а її філософське коріння сягає часів Візантії. Протягом віків її практичним втіленням займались українські гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик. У ХVIIІ - початку ХХ ст., коли українські землі були поділені між сусідніми державами: Польщею, Росією, Румунією, Австро-Угорщиною, ця ідея знайшла своє відображення у працях кращих вітчизняних мислителів, оскільки для боротьби за свої національні інтереси Україні була вкрай важливою територіальна єдність.

В результаті ухвалення ІІІ Універсалу Української Центральної Ради 7 листопада 1917 р. була проголошена Українська Народна Республіка, до складу якої увійшло 9 українських губерній.

Під впливом цих подій в жовтні 1918 р. у Львові представники західноукраїнських політичних партій створили Українську Національну Раду, а 10 листопада того ж року було проголошено утворення Західноукраїнської Народної Республіки. Відтоді між урядами УНР і ЗУНР велися переговори про втілення ідеї соборності.

Урочистий Акт Злуки розпочався 22 січня 1919р. о 12.00 на Софіївському майдані, де зібралися десятки тисяч киян. В присутності іноземних дипломантів держсекретар Л. Цегельський передав голові Директорії В. Винниченкові Грамоту-ухвалу УНР. Було зачитано універсал, в якому проголошено про з'єднання Західно - Української Народної Республіки з Українською (Придніпрянською) Народною Республікою в одну суверенну Народну Республіку. Від нині злилися в одно Галичина, Буковина, Закарпаття, Придніпрянська Україна в одну Велику Україну.

На жаль, це об’єднання виявилось нетривким, і невдовзі історія розпорядилась так, що окремі частини українських земель знову опинились у складі різних держав. А методи, якими було здійснене нове об’єднання “сходу” і “заходу” в 1939 році, полишили в думах мільйонів українців    незагоєні рани.

Ці вікопомні історичні події сформували підґрунтя для відродження незалежної соборної демократичної України та утвердження національної ідеї. Отож зрозуміло, чому однією з перших акцій, до яких вдалися патріотичні сили в передчутті розпаду СРСР, а саме 21 січня 1990 р., став “живий ланцюг” між Києвом і Львовом як символ духовної єдності людей східних і західних земель України, як запорука існування єдиної, соборної України.

День Соборності – це нагадування про те, що сила нашої держави – в єдності українських земель.

З метою  формування національної свідомості школярів, виховання у них почуття патріотизму та з нагоди відзначення  Дня Соборності України в школі організовано та проведено ряд заходів.

Організована тематична виставка «22 січня – День Соборності України».

20 січня була  проведена єдина  інформаційна година «На світі багато чудових країн, мені наймиліша, найкраща країна, яка піднялася, мов Фенікс, з руїн, Безсмертна моя Україна".

У 2-б класі пройшла виховна година «Соборна Україна –  це значить, що наша Держава – єдина!».

Для учнів молодшої ланки школи було проведено конкурс творчих робіт «Яким я бачу майбутнє моєї держави», бесіда-вікторина «Що ми знаємо про Соборність України».

Учні старшої ланки взяли  участь у флешмобі «Об’єднаймося всі в братерських обіймах!».

Бібліотекарем школи оформлена виставка художньо-публіцистичної, науково-популярної літератури щодо історії становлення державності України, висвітлення діяльності державних діячів Української Народної Республіки і Західної Української Народної Республіки.

Проведені просвітницькі заходи були спрямовані на виховання в учнівської молоді почуття патріотизму, поваги до минулого українського народу, утвердження демократичних цінностей.