11 вересня, п'ятниця, звичайний собі день. Але для нас він став незабутнім.
   Зранку ще півні не співали, а ми вже на ногах – пора вирушати в дорогу до м. Красноармійськ.
   Дорога була далека, весь час за вікном автобуса змінювалися краєвиди. Минула не одна година, ось ми вже на межі Донецької області і – перше колективне фото, а це близько 70 чоловік – талановитих найкращих нікопольських музикантів, співаків, танцюристів, акторів, акробатів, операторів, волонтерів, об’єднаних однією метою людей.
   Настрій був у всіх святковий, піднесений, і в цей час на обрії ми побачили колону військової техніки, бійців, які поверталися з передових позицій в місця постійного базування – це перше зіткнення з іншою реальністю – війна поруч.
   Красноармійськ зустрів нас жовто-блакитними прапорами. Поволі доїхали до місцевої поліклініки, на території якої знаходиться військовий госпіталь. Ми прибули до місця призначення.
Зовні порожній, спокійний шпиталь враз наповнився звуками, голосами, метушнею, радістю зустрічі, сподіваннями і очікуваннями: одні розвантажували з автобусів гостинці, інші готували сцену, костюми, апаратуру. Нас зустріли як найдорожчих гостей: пригостили смачним обідом, підготували імпровізовану сцену.
   І вже через дві години ми наблизилися до основної мети нашої поїздки -участь у благодійному концерті для учасників АТО у госпіталі м. Красноармійськ поряд з такими іменитими творчими колективами м. Нікополь як танцювальні колективи «Богема» й «Амадеус», дует козаків-микитинців , команда КВК НЗФ та іншими . Організаторами концерту стала ГО «Нікопольська волонтерська сотня».
   На одному подиху промайнули два відділення концерту. Розпочав концертну програму учитель   музикиПридніпровської школи Борщ Віталій Віталійович.   Третім став наш   виступ. Ми,учні 8-9 класів Придніпровської школи: Василькова Аліна, Гога Анна, Голуб Аліна, Єгоров Денис, Келембет Данило, Кобиляцька Анна, Кислична Ольга, Климова Вікторія, Мазур Іван, Мулик Анастасія,Чернявський Богдан, Якимець Анастасія, Янкова Антонінаі Івлєва Лада, учениця школи №15 м. Нікополь, виступили перед присутніми з мюзиклом «Родись человеком и стань Человеком». Музика, танці, спів –все створювало атмосферу незвичайності, таємничості, сакральності.Деякі бійці плакали.
   Наприкінці виступу ми подарували глядачам ангелів-мотанок, що були зроблені спеціально для цього номеру учнями, їх батьками та вчителями нашої школи, з побажаннями швидкого одужання та заступництва ангелів.
   Ще довгий час, по закінченню виступу, до нас підходили бійці з проханням подарувати ангеликів для них і їх товаришів.Наш виступ не залишив нікого байдужим.
   А далі – все пішло по зростаючій: номер за номером все більше брав у оберт усіх учасників концерту.
   Коли скінчився концерт, сутеніло.
   …Ми їхали з думками "хоч якось розрадити хлопців, які перебувають у госпіталі", а сталося непередбачене.
     У той час, коли наші артисти дарували свої таланти і гарний настрій, присутні, мало-по-малу "танули" і у відповідь від них пішов такий вал емоцій, щирої енергії, що він поглинув усіх учасників концерту. Стіна холоду, байдужості, самотності, сірості рухнула, розтанула. Вихор щирої взаємоповаги, довіри і доброти закружляв нас усіх. Не було жодної "чужої" людини, кожен став рідним і близьким.
   Ми вже давно втратили здатність відчувати інших людей. Ця властивість притаманна люблячим матерям і батькам. Щось схоже народжувалось протягом концерту, щоб, врешті-решт, запалати в серцях кожного воїна, лікаря, санітара, артиста, дитини.
   Це неймовірне відчуття Вдячності і Любові - воно надихає, робить душевно-бідного - багатим, духовно-сліпого - зрячим... Це не перебільшення! Ви б бачили, як світилися наші очі й очі бійців!
   Так, це все - емоції.
     В останній час негативних емоцій аж занадто багато: вони такі важкі, тягучі, липкі, брудні, гнітючі, від них не можливо відчепитися. А тут, враз все змінилося! Бо разом, зі світлом, яке осяяло всіх, встала у весь свій зріст НАДІЯ: і на те, що у нас буде ПЕРЕМОГА; що ми оберемо гідну владу, а влада - перестане красти і почне жити по-совісті; що перестануть гинути та ставати каліками наші брати, чоловіки, батьки; що РАДІСТЬ обере собі у домівку нашу країну - УКРАЇНУ!
   Все минає. І ми забудемо... але хотілося б, щоб ці відчуття і впевненість у силу єдності людської пізнав кожен!
   Долучайтеся до великої справи - допомоги нашим хлопцям, що, не з власної примхи, опинилися на війні.
   Висловлюємо слова вдячності організаторам концерту, батькам, директору школи Онищенко А.П., районному відділу освіти за розуміння і підтримку.