Ось і настала літня днина, час, коли для школярів закінчується навчальний рік і настає період для таборів відпочинку і праці. Досить часто одним із головних аспектів перебування у таборі є екскурсії, виховні години, бесіди на актуальні теми, зокрема, коли йдеться про певну визначну дату, приурочену до Дня народження відомої особистості. Однією із таких визначних дат є відзначення у червні 150-річчя від Дня народження мецената, відомого у всьому світі архітектора Владислава Владиславовича Городецького.
Народився Владислав Городецький 4 травня 1863 року в с. Шолудьки. По закінченні реального училища Св. Павла в Одесі та Імператорської академії мистецтв у Петербурзі переїхав до Києва, де прожив майже тридцять років. Його шедеврами є: будинок Національного художнього музею України, Римо-католицький костьол Св. Миколая, Караїмська кенаса. Але найбільшу славу принесла В. Городецькому найоригінальніша споруда XX ст. в Києві – власний прибутковий будинок у стилі модерн.
В. Городецький будував гімназії в Умані й Черкасах, в Мошнах - лікарню, в Шпикові - цукровий завод, в Печері - мавзо¬лей Потоцьких, в Євпаторії - власну віллу тощо. А вулиця в центрі Києва, яку він проектував, на якій стоять споруджені за його кресленнями будинки, де він жив, назване ім'ям архітектора Городецького. Помер відомий архітектор 3 січня 1930 року в Ірані.
В.Городецький був талановитою людиною, фахівцем високого класу, чудово знав і вміло використовував архітектурні стилі різних часів і народів. А ще відзначався дивовижною працездатністю. Про це свідчить хоча б той факт, що свої найвидатніші пам'ятники архітектури, що залишаються окрасою столиці України і понині, він спорудив майже одночасно.
Людина живе, поки її згадують. Архітектор нагадує про себе своїми творами. В. Городецький живе в Україні, Польщі, Ірані, живе у гарних будівлях, залишених людям.
Для вихованців табору «Лісова казка» Придніпровської ЗОШ I-III ступенів було проведено бесіди, віртуальну екскурсію «Шедеври архітектури».
Діти з цікавістю і захопленням слухали розповідь про видатного архітектора, дивувалися фотокопіям із зображеннями його робіт, які викликають тільки повагу до таланту, до праці, бажання створити щось величне і шедевральне, щоб таким чином не лише закарбувати своє ім’я в історії, а й залишитися в пам’яті людській, насамперед, людиною, яка варта доброго слова,